Поради батькам
Як виховати успішну дитину: 10 важливих кроків
Успішну особистіть потрібно виховувати змалечку. Тож важливо знати, які
перші «цеглинки» потрібно закласти батькам у фундамент успішного та щасливого життя
їхньої дитини.
ЦІКАВО ЗАЙМАТИСЯ
Від народження до 5 років дитина легко сприймає інформацію. Тому не варто
думати, що вона ще маленька для отримання знань і навичок. Знайдіть для неї цікаві,
нескладні заняття, які її не переобтяжать. Ще краще – перетворити заняття на гру.
АНАЛІЗУВАТИ
Вчіть дитину працювати з інформаційним потоком. Неважливо, скільки вона
«зазубрить» із підручників. Питання, що має вас хвилювати: чи вміє вона робити
висновки з прочитаного.
ЗАЙМАТИСЯ СПОРТОМ
Дізнайтеся, яким спортом хотіла би займатися ваша дитина. Це допоможе їй із
зацікавленням відвідувати заняття та стимулюватиме до перемоги над собою. А хороші
досягнення додаватимуть наснаги.
НЕ ВИМАГАТИ
Намагайтеся не вимагати від дитини високих балів, а спробуйте зацікавити її
предметом, поясніть, чому ті чи інші знання їй знадобляться. Наприклад, знання рідної
мови допоможе їй красиво та виграшно висловлювати свої думки, а іноземної – розуміти
пісні улюблених виконавців.
ПЛАНУВАТИ
Так, спланувати свій день вдається далеко не кожному дорослому. А втім,
привчайте дитину вести щоденник її справ, продумувати вільний час та свята. Звісно, ви
самі маєте подавати їй приклад.
НАМАГАТИСЯ
Важливо привчати дитину до самостійності, щоб вона не чекала, що батьки все
вирішать за неї. Можливо, часом ви думаєте: «Краще зробити це самому, ніж чекати поки
це зробить дитина», «Він / вона не впорається з цим».
Та значно краще, коли дитина докладатиме свої зусилля до якоїсь справи – і не
страшно, якщо це вимагатиме кількаразових спроб чи буде виконано не ідеально.
ДАТИ ВИБІР
Дозвольте дитині обирати. Так вона вчитиметься приймати рішення, висловлювати,
а то й відстоювати, свої думки та підвищуватиме свою самооцінку.
ПРАВИЛЬНО ХВАЛИТИ
Заслужена похвала мотивує людину. Тому не забувайте хвалити дитину, при цьому
не варто лестити й переоцінювати її можливості.
ВЧИТИ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОСТІ
Чудово, коли дитина бачитиме свою мету та докладатиме зусиль, до її досягнення.
Поясніть (краще на прикладах), що наполегливі люди попри різні труднощі не здаються
на півдорозі, а закінчують розпочаті справи.
ІЗ ЛЕГКІСТЮ СТАВИТИСЯ ДО НЕВДАЧ
Поясніть, що із життєвих «ран» може прорости мудрість. Невдачі трапляються у
всіх, однак не варто здаватися. Головне – зробити з них висновки та сприйняти їх як
досвід. (автор Дарина Фіалко)
Як допомогти дітям зрозуміти свої почуття
дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте
чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані,
адже діти показують свої страждання та хвилювання за
допомогою різної поведінки – надчутливою, замкненої,
пустотливою;
будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та
іншим шляхом;
допоможіть дитям навчитися казати про свої почуття
замість того, щоб дитина просто замкнулася;
навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично;
методом знаходження кращих способів для того, щоб
впоратися з ситуацією;
допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони
прикро вражені. Наприклад, іноді діти старшого віку
необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як
молодші діти мають потребу в чутливій близькості з
рідними;
проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи
ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші
власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я
сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);
переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за
певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це
нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує»,
«коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);
діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися
відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції,
біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними
(наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився
(лась), «Я знаю, що сестра відібрала твій м’яч, і це тебе
прикро вразило»);
іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме
питання, якщо щось не так (наприклад, «Сашко, ти
виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про
свою мамусю…»);
буває так, що дитині легше коментувати свої почуття в
контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості
дітей стає моторошно та сумно, коли їхній татусь та мама
сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають,
коли на них кричать, обзивають або не хочуть
спілкуватися»).
Негайне втручання при агресивних проявах
У випадках незначної агресії, коли поведінка безпечна і
може бути пояснена:
Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання
(«Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти
втомився»).
1. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній
зв’язок:
Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
Констатуюче питання («Ти злишся?»);
Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш
мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати
силу?»);
Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки
(«Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в
такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно
кричить»);
Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).
Зберегти позитивну репутацію дитини.
Дитині важко відразу визнати свою поразку і провину.
Найстрашніше для неї – публічний осуд і негативна оцінка, які
провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не
сталося, необхідно:
Публічно мінімізувати провину дитини («Ти неважно себе
почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-
на-віч розкрити істину;
Не вимагати повного підпорядкування, дозволити
підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
Запропонувати дитині компроміс.
Контролювати свої негативні емоції.
Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає
негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і
безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми
негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку
дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє,
як треба взаємодіяти з агресивною людиною.
1. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості
за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.
Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона
поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які
дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки.
Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і
зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання
моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки,
переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй
самій.
5. Показати зразок конструктивної поведінки за
допомогою наступних прийомів:
Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
Навіювання спокою невербальними засобами;
Поради батькам під час війни
Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися такими порадами:
Слухайте
Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.
Не уникайте складних розмов
Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.
Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідіть питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова
Контролюйте контент, який споживає дитина
Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла
Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини
Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.
Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу.
Потурбуйтеся про себе
Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я. Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій.
Підтримуйте рідних і приймайте підтримку
Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки.
Вірте у краще
Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я.
Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки підлітків
У підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом. Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії. У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.
Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми
• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.
Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків
• Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.
• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.
• Не застосовувати фізичні покарання.
• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.
• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.